Можна з упевненістю сказати, що Дейв Аллен відчуває серйозне хвилювання перед своїм боєм з Арсланбеком Махмудовим, який відбудеться цієї суботи.
Важковаговик із Донкастера очолить вечір боксу в Sheffield Arena, і тиск на нього колосальний - попереду бій при 8 000 глядачах. Це абсолютно новий рівень відповідальності для Аллена.
"Коли я бився з Девідом Прайсом, я вже тоді погодився на бій з [Олександром] Повєткіним у 2019-му. Але, знаєш, мені було 27, а по суті - я був як 12-річний хлопчисько. У мене буквально був мозок 12-річного пацана, тому я тоді навіть не розумів, що все це означає.
Я пропав тоді на п'ять чи шість тижнів. Не знаю, у мене не було жодного уявлення про гроші, про час взагалі. Якщо чесно - мені просто було пофіг. Я ні про що не переживав. А зараз - якщо чесно, я срусь зі страху. Реально. Дуже сильно, якщо вже прямо говорити.
Цей хлопець дуже небезпечний, я серйозно тренувався. І, напевно, вперше я відчуваю: якщо програю - значить, я не такий хороший, як сподівався бути. Думаю, цей хлопець - десь у топ-20 світу. До самої вершини йому далеченько, але якщо я поб'ю його, значить, і сам повинен вважатися дуже хорошим бійцем. Я завжди вірив, що у свій найкращий день можу бути таким. А зараз якраз таки мій день. Мені 33, я чесно відпрацював у залі, тому й нервую.
Причин дві. По-перше, це небезпечний бій. Він піде на мене, шукатиме обміну ударами. А по-друге - якщо я програю, то, може, справа не в тому, що я не такий хороший, як думав... а в тому, що я не такий хороший, як сподівався".
Завжди чесний і самоіронічний Аллен зізнався журналістам, що ніколи ще не нервував так перед боєм.
- "Ні, ніколи, - сказав він. - Напевно, тільки перед першим боєм із Джонні Фішером я хоч трохи хвилювався. А до цього мені взагалі все було по барабану. Я займався боксом просто заради веселощів, заради двіжухи, так би мовити. Було весело, гарний час. Я боксував просто тому, що було чим зайнятися. А тепер - це моя робота. У мене є контракт, де прописано, що якщо я програю, то все одно зможу повернутися, знову битися, отримати хороші бої. Але я дійсно дуже хочу перемогти.
І, якщо чесно, найбільше нервів мені додає арена в Шеффілді. Ми продали десь вісім тисяч квитків. Ми з Едді Гірном думали, що вийде максимум дві тисячі - і то це здавалося ризиком. А тепер вісім! І я просто не хочу всіх підвести. Не хочу, щоб люди пішли сумними. Хочу, щоб усі пішли щасливими. Ось це для мене найважливіше.
Для когось перемога - це гроші і все таке, але для мене - ні. Мені хочеться, щоб люди поїхали додому задоволеними. Ось тоді я і сам буду щасливий. Хочу, щоб усі приїхали в Шеффілд і захотіли потім повернутися знову".