У Джона Райдера хороше здоров'я. Британець задоволений тим, що після завершення кар'єри не зіткнувся з будь-якими фізичними проблемами - і це навіть попри те, що кілька його останніх боїв були доволі виснажливими.
Вечір у Гвадалахарі в бою проти Альвареса був важким для англійця. Уже на початку бою йому зламали ніс, і кров лилася до самого кінця. Саме завдяки таким випробуванням Райдер миттєво отримує повагу тих, кого він тепер тренує.
"Як тренер, я не хочу говорити їм речі, які вони могли б парирувати словами: "Ну, а сам-то ти цього не робив". Вони скажуть: "Слухайте його, він сам через це пройшов". Якщо тобі потрібно зціпити зуби і дотискати, тому що у тебе все ще є шанс у цій справі - значить, роби це. Слухайте, я сам стояв віч-на-віч з одним із найвидатніших боксерів pound-for-pound, отримав зламаний ніс у другому раунді та дійшов із ним до дванадцятого, фінального. Тепер я можу використовувати цей досвід із бійцями, яких треную, і сказати: "Дивись, тобі зараз доведеться напружитися. Потрібно дотискати. Сьогодні буде боляче, але завтра настане новий день"".
Бій із Канело, безумовно, був важким. Він вичавив Райдера насухо - і, мабуть, навіть більше, ніж той думав одразу після поєдинку.
"Фізично, тоді я думав, що стану тільки кращим завдяки цьому досвіду. Але такий досвід у 25 років був би для мене приголомшливим, а ось у 35 - уже не настільки, - зізнається він. - Це було занадто важко для організму. Ми старіємо не просто так, правда ж? У мене занадто багато миль на одометрі, і те останнє "ура" з Канело, напевно, стало для мене занадто великим кроком. Багато хто запитує: "Навіщо ти піднявся після п'ятого раунду, коли опинився в нокдауні?" - і це була гордість, щось усередині мене, воля до перемоги і гордість продовжувати. У цьому спорті тебе можуть назавжди затаврувати як того, хто здався, і це назавжди зіпсує твою репутацію. Тепер, уже як тренер, я знаю: у мені ніколи не було цього зрадницького бажання здатися, але я також розумію, що інколи треба вчасно зупинитися і залишити сили на інший день - можливо, це було б мудро. Але я залишився в рингу, витримав шквал ударів, побиття, і все ж таки дожив до наступного дня - але був уже далеко не в найкращій своїй формі".
Райдер сказав, що головним його досягненням у кар'єрі було те, що він вірив у себе. Він знає: міг піти після спірної поразки від Сміта, піти розлюченим і озлобленим. Тим паче що це збіглося з поганим часом - настала пандемія коронавірусу, і він не зміг скористатися моментом, а потім ще втратив цілий рік через простій.
Проте він повернувся в боротьбу, виграв наступні чотири бої - включно з важким поєдинком, "на тоненького", проти Джейкобса - і в підсумку отримав шанс побитися з Канело.
"Слухайте, так, я сумую за тими великими вечорами, - зітхає він. - [Бій із Канело] в Мексиці не був таким страшним, як усі говорили. Навпаки, все було дуже здорово. Люди виявилися приголомшливими; напевно, це одне з найприємніших місць, де я коли-небудь був. Люди там були дуже привітні, змусили мене відчути себе по-справжньому особливим".
Тепер перед ним стоїть завдання - вивести на великий шлях бійців, які хочуть повторити його дорогу.
Як і Райдер, Джордж Ліддард і Джиммі Сайнс починають кар'єру в середній вазі, і сам Джон вважає, що на цьому етапі вони вже кращі, ніж був він у їхні роки.
"Думаю, так, - каже Райдер. - Думаю, вони просто кращі; вони більш цілісні атлети... результати, які вони показують на доріжці... те, як вони виступають. Думаю, вони виграють ще й від того обсягу знань, що зараз є в Тоні Сімса - і в мене теж. Адже на самому початку Тоні подекуди теж проходив усе це вперше. А тепер він через це проходив уже десятки разів".
І коли його підопічні виходять на ринг, колишній боксер знову відчуває той самий прилив адреналіну. Як приклад він наводить кут Рамли Алі в Нью-Йорку в бою проти Ліли Фуртадо.
"Просто вийти з нею в ринг у "Медісон-Сквер-Гарден" - це було щось особливе, і я був головним тренером, - посміхається він. - Це здорово, це все ще відчувається так само, як і ті великі вечори [коли я сам бився]. Відчувати цей переможний настрій, цей дух, і при цьому самому вже не потрібно ганяти вагу. Це приємно. Я просто кажу їм, що і як робити - але сам уже цього не роблю".