Більшу частину своїх знань і досвіду британець Фабіо Вордлі отримував уже по ходу професійної кар'єри. Добре відомо, що до переходу в профі у нього за плечима було лише кілька поєдинків на аматорських white-collar-турнірах.
Саме тому колосальна різниця в досвіді між ним і вихідцями з елітної аматорської школи тільки сильніше підштовхувала його доводити всім протилежне і наздоганяти суперників.
"Для мене це було важливо, тому що дуже рано в кар'єрі я зрозумів, наскільки великий між нами розрив", - пояснив Вордлі.
"Ще до переходу в профі я усвідомлював, скільки мені потрібно надолужувати. А коли почав спарингувати з професіоналами, то дуже швидко зрозумів - між мною і ними величезна прірва.
І єдиний спосіб скоротити її - це просто божевільна працездатність, самовіддача і постійне занурення в глибину.
Будь-яка можливість - спаринги, бої, що завгодно - я використовував, щоб якомога швидше набрати досвід. І тепер, через 10 років, я вже не виглядаю людиною не на своєму рівні.
Перед таким боєм я не почуваюся оленем у світлі фар. Я вже проходив 10-раундові, 12-раундові бої, великі вечори, великі арени. Усі важливі етапи вже позаду".
За цей час Вордлі встиг провести спаринги з Олександром Усиком - причому в кількох таборах в Україні, а також із Тайсоном Ф'юрі та Ентоні Джошуа.
Були в нього і раунди з самим Даніелем Дюбуа - приблизно десять років тому.
Втім, особливого значення тим спарингам ніхто не надає, хоча з розповідей обох бійців зрозуміло, що тоді перевага була за Дюбуа. Що не дивно: Вордлі на той момент ще "бив банкірів" на white-collar-турнірах, тоді як Дюбуа вже був частиною збірної Великої Британії.
"Або я тільки-тільки став профі, або взагалі провів лише кілька боїв", - згадує Вордлі з Іпсвіча.
"Це було ще в ті часи, коли Даніель працював із Мартіном Бауерсом у Peacock Gym - у старому залі Peacock у Каннінг-Тауні. Саме там проходили ті спаринги. Дуже, дуже давно".
Вордлі, як і раніше, залишається доволі скромною і приземленою людиною, тому тоді йому й на думку не спадало, що одного дня вони з Дюбуа ділитимуть ринг уже в бою за титул чемпіона світу у важкій вазі.
"Тоді мої цілі і ті висоти, до яких я прагнув, взагалі не були близькі до того, чого я вже домігся зараз. Це навіть кумедно згадувати", - пояснив Вордлі.
"На тому етапі я, по суті, був просто щасливий перебувати поруч з усіма цими топовими хлопцями і ділити з ними ринг".
При цьому вже тоді він бачив у Даніелі Дюбуа майбутню зірку і зараз абсолютно спокійно це визнає.
"Після спарингів із ним я точно розумів, що він доб'ється успіху", - сказав Вордлі. "Хоча я був старший за нього, йому тоді було, напевно, 19 або 20 років. Зовсім молодий хлопець. Але я знав, як рано він почав займатися боксом, чув його історію, спілкувався з людьми навколо нього - і розумів: так чи інакше, цей хлопець обов'язково чогось доб'ється в спорті".
Сказати, що в ті часи хтось міг уявити Вордлі таким, що виходить на бій із Дюбуа в статусі чинного чемпіона світу, було б дуже щедрим прогнозом.
Але сам Вордлі завжди вірив у себе і в підсумку остаточно залишив позаду кар'єру у сфері рекрутингу, повністю присвятивши себе боксу.