Як і багато колишніх бійців, Карл Фроч працював як експерт на трансляціях боїв. Одразу після завершення кар'єри у нього були стосунки зі Sky Sports, але кілька років тому вони закінчилися. Тепер британець розвиває свій власний YouTube-канал Froch on Fighting.
Карл згадує мінуси роботи на телебаченні:
"Це досить складно. Але коли тобі це подобається, ти не проти", - каже він.
"До того ж ти постійно потрапляєш під критику, правда? І іноді, працюючи з великим мовником, тобі доводиться підігравати їхньому клятому наративу. Типу: "Хто виграє бій? Хто кого поб'є? Ми в цьому випадку ставимо на Ей Джея. Нам потрібно терміново перезапустити його кар'єру".
А якщо його, блін, поб'ють - що тоді? Нічого не "перезапустиш". "Він же має виграти, правда?" А якщо ви питаєте мою думку - хто переможе - то я вважаю, що його поб'є той хлопець, з яким він б'ється наступним, і який у підсумку його і поб'є. Але їм не потрібно, щоб ти це говорив, тому що це нібито гірше продає PPV.
А мій аргумент такий: "Так це може, навпаки, краще продасть PPV - люди включаться, щоб подивитися, як його поб'ють. Чому ми зобов'язані грати за вашим сценарієм?"
Я думаю, що в багатьох випадках люди бояться, по-перше, бути 'скасованими', по-друге - більше не отримати запрошення. Більшість телекоментаторів працюють за разовими контрактами. І якщо ти фрілансер - експерт чи аналітик - ти хочеш грати за правилами. Робити те, що тобі кажуть. Можливо, саме тому мене більше й не кличуть".
""Одягни, мати твою... ей, одягни значок. Одягни певний значок".
- "Я не хочу носити цей значок".
- "Одягни значок".
- "Ні, я не хочу носити значок".
- "Одягни значок".
- "Я не збираюся надягати цей грьобаний значок".
- І після цього тебе просто перестають кликати працювати".
Іронія в тому, що коли Фроч сам виступав, він тривалий час залишався поза увагою мейнстримних мовників, а деякі з його найбільших боїв відбувалися на порівняно другорядних платформах.
Озираючись назад, можна припустити, що такий образ правдоруба міг би принести йому більший комерційний успіх.
"Можливо, так", - розмірковує він. - "Я думаю, я тоді ще вчився, і я був настільки серйозний і зациклений на самому процесі бою, що вся ця гра на публіку, своєрідна роль - бути відкритішим, показнішим - просто не стояла в мене на порядку денному".