Відомий тренер Стівен Едвардс із захопленням пригадав кілька моментів із кар'єри Теренса Кроуфорда: одним із них був той самий панч, що потряс Келла Брука і поклав початок фінальній атаці. Едвардс оцінив той епізод вище, ніж більшість уболівальників, які загалом вважали цей бій повним місматчем і не ставили цю перемогу в заслугу Теренсу.
"Келл Брук того вечора був реально заряджений. Він виглядав добре. Може, вже й не був на самому піку, але точно не "пробитий". Він був цілком боєздатним. Він влучав по Баду, набирав очки і виглядав дуже і дуже непогано, - згадував Едвардс. - І тут Бад викинув удар - один із найкращих, що я взагалі бачив у житті! Це було щось середнє між хуком і джебом, контрудар, коли Брук кидав правий прямий. Кроуфорд випередив цей правий і провернув йому голову повністю! Прямо в той момент, коли Келл пробивав свою коронну двійку. Я не люблю сперечатися, тож якщо інші не вважають той удар чимось особливим, я відповідаю: "Окей. Я знаю, що бачив. Це був один із найбожевільніших ударів, що можна уявити". Але ж Брук реально йшов добре! Він здорово почав. Він влучав по Кроуфорду. Я дивився той бій гранично уважно, тому що люблю прямі удари Брука, його вивірену базу, і чув, що він дуже серйозно готувався. Мені було дико цікаво. І коли він почав так активно, я подумав: "Чорт, Келл приїхав битися. Кроуфорду буде непросто цієї ночі". Але Кроуфорд залишився спокійним - і бац! Без замаху, без натяку. Ти навіть не встиг побачити цей удар".
Опис Едвардса викликав асоціацію ще з одним геніальним моментом Кроуфорда: правим, який вдруге відправив Еррола Спенса в нокдаун. У сьомому раунді Кроуфорд відійшов до канатів, Спенс запустив лівий оверхенд, і здавалося, що точно влучив. Але поки удар рухався траєкторією, Кроуфорд врізав більш швидким і жорстким правим аперкотом, який і звалив Спенса. Здавалося, що Спенс щойно провів успішну атаку, а за мить він уже був на настилі рингу, наче якийсь невидимий злий дух впустив його на канвас.
Едвардс вважає, що Кроуфорд довше за інших великих боксерів свого покоління домагався повного визнання.
"Багато хто навколо мене говорив: "Чому ти так високо його оцінюєш? Його резюме не те, його резюме не це. Я просто не бачу в ньому тих речей". А я їх бачив - без доказів, тому що він просто не отримував можливості провести певні бої... Мене критикували не тільки за те, що я говорив: він переможе Канело, а й за те, що я ставив його № 1 у рейтингу pound-for-pound. Я відповідав: "Мені здається, він може бути трохи кращим, ніж Іноуе. Зовсім трохи. І я розумію, що це важко продати. Усик перемагає гігантів, Іноуе, можливо, трохи більш руйнівний і атлетичний, ніж Кроуфорд. Але в Кроуфорді є щось особливе. Він уміє робити речі, які не завжди видно на папері. Він більш витончений, ніж вони".
"Я по-справжньому вірю в Теренса Кроуфорда, в його навички та можливості. Це унікальний боєць, найвидатніший з усіх часів, і він міг би бути великим у будь-яку епоху".
Отже, що ж бачить Едвардс такого, чого не помічають інші? Який вигляд має Кроуфорд у його очах? Це питання надихнуло тренера на, мабуть, найяскравіший опис - слова заковзнули, немов сам Кроуфорд у ринзі.
"Це просто піднесений набір умінь. Гнучкий. Адаптивний. Імпровізаційний. У нього є прийом із переходом з ортодокса в шульгу. Він витягує руки, не заряджається на удари, а в останній момент клацає ними, щоб влучити. Постійно працює по корпусу. Постійно фінтить, постійно промацує, постійно шукає ритм для успіху. Він не викидає по 80-90 ударів за раунд, але весь час тримає тебе в розумі. Якщо він відходить, на нього не накинешся. Якщо ти береш паузу, він починає тебе турбувати, торкатися ударами. Вони не виглядають серйозними, тому що він у них не вкладається - але в якийсь момент суперник виявляється виснаженим. Ті самі удари, що здавалися несерйозними, він різко викидає, коле ними, а потім починає додавати потужності по ходу бою. Я бачу хлопця, який постійно "скачує дані". Може, він свого роду савант. Іноді людина обдарована так, що сама не може це пояснити - вона просто це показує".
"Я бачу бійця не тільки з високим IQ, а й з феноменальними інстинктами, - продовжив Едвардс. - Він знає, коли що робити і коли не робити. Його не вважають спринтером, але він швидший за всіх. Його не вважають панчером, але в більшості боїв саме він виявляється панчером. Йому не віддають належного за витривалість - а він ніколи не втомлюється. Ніхто не може його задавити або витіснити. Після бою з Гамбоа багато хто сумнівався в його щелепі, але, по-моєму, він тримає удар чудово. Знаєш, я великий фанат Рея Леонарда. Леонард і Рой Джонс, навіть Флойд і Пернелл - вони впадають в око з першого погляду. Їхній Богом даний талант відразу видно. З Бадом усе інакше".
"Рой - це одноударний нокаутер з будь-якої руки. Швидше за всіх, кого тільки можна уявити, з найрізкішими реакціями, які тільки бувають. У нього величезний олімпійський бекграунд. Ймовірно, найбільший атлет з усіх, хто коли-небудь виходив у ринг. Рей Леонард мав харизму й артистизм, яких не було ні в кого. Якщо він не найшвидша людина, яка коли-небудь жила, то тоді це Рой Джонс. Чудовий комбінаційний боєць, з жорстокою хижою жилкою, все у Рея Леонарда було видно. Флойд Мейвезер - його блискавичні рефлекси, в нього неможливо влучити серією. Ювелірна атлетичність. Пернелл Вітакер мав цей "радар": у нього не можна влучити чистим ударом. Він як желе, як пляшка води, яка виливається на тебе. Він безформний. Його дари очевидні. Бад, можливо, не такий боксер, як Флойд, у нього немає швидкості та потужності Роя Джонса, у нього немає швидкості та харизми Рея Леонарда, і в нього немає захисної блискавичності Пернелла. Але він може бути настільки ж хороший, як і всі вони!"
Едвардс знову повернувся до бою з Канело, згадавши хитрий правий удар Кроуфорда, який коментатори та ведучі не помітили.
"Канело спробував продавити його - це було на початку бою. У Кроуфорда довгі, хльосткі важелі рук, і він хльоснув Канело по голові правим хуком. Я подумав: "Чорт! Ніхто цього удару не помітив! Але я-то помітив". І ще я сказав собі: "Цей хлопець дуже точний. Він ніколи не втрачає голову під час бою. Ідеальних бійців немає, але він бездоганний"".