Потужний британський панчер Фабіо Вордлі прокоментував свою красиву перемогу над Джозефом Паркером. Вордлі трохи поступався йому по ходу бою, але в одинадцятому раунді змусив рефері зупинити бій під шквалом ударів без відповіді.
"Усі вибоїни на цьому шляху зробили мене тим, хто я є. Усі затримки на початку кар'єри, коли мій дебют [у 2017 році] кілька разів переносили, коли в мене не було правильної команди менеджерів, а потім я нарешті знайшов "магію" - ту саму команду, потрібних людей - усе це загартувало мене, зробило стійким. Усі невдачі, усі ви, хто казав, що в мене нічого не вийде - усе це тільки додавало стійкості. Тому, коли я опиняюся в рингу, мені плювати, якщо бій складається не на мою користь. Мені все одно, якщо судді не віддають мені переваги. Я вірю в себе. Я знаю, що люди навколо мене вірять у мене, і все це створило ту саму стійкість, яка дає мені змогу проходити через труднощі - і все це вже доведено".
Проблеми Вордлі вперше проявилися в березні 2024 року, коли він звів унічию бій із Фрейзером Кларком за титули чемпіона Великої Британії та Британської Співдружності у важкій вазі. Але в реванші через трохи більше ніж півроку він нокаутував співвітчизника вже в першому раунді.
Ті ж самі недоліки були помітні й протягом дев'яти раундів проти Джастіса Хуні в червні, перш ніж - як і в бою з Паркером - Вордлі переламав хід поєдинку і нокаутував австралійця в десятому. 33-річний Паркер також із мінімальною перевагою перемагав Вордлі, який виглядав більш втомленим, але в десятому раунді британець зумів переломити ситуацію за рахунок своєї грубої сили. До цього Паркер, який переміг Мартіна Баколе, Чжан Чжілея і Деонтея Вайлдера поспіль, вважався "найгарячішим" важковаговиком у світі після Усика - але тепер Вордлі посів його місце в черзі на бій з українцем і зміцнив репутацію видовищного бійця, який просто відмовляється визнавати поразки.
"[Перемоги над Паркером і Хуні] - вони, в якомусь сенсі, схожі, чи не так?" - сказав він. - "Кожна з них по-своєму особлива. Та, на Портленд-роуд [бій із Хуні], - її важко перевершити, але вона має інше значення для мене. А взагалі я вже перестав щось загадувати. Я не знаю більше. Я просто пливу по хвилях. Це була дика подорож, дика історія, і до кінця ще дуже далеко. У мене попереду багато справ, багато цілей у цьому спорті, багато чого я хочу досягти - і найцікавіше ще попереду.
Я впевнений, з'являться десятки статей про те, що я був за секунди від поразки, або про те, що я переміг Паркера, але не зможу перемогти Усика, і так далі. Але, слухайте, я тут не для того, щоб усім догодити. Я йду за своєю мрією, своїм шляхом. Поки я повертаюся додому, і моя сім'я щаслива, любить мене, пишається мною, а моя команда задоволена тим, що ми зробили - все інше мене не хвилює. З усією повагою - мені все одно, що хтось там говорить".