Багато хто віддає належне і Джозефу Паркеру, і Фабіо Вордлі за те, що вони погодилися битися один з одним на цих вихідних.
Обидва - володарі другорядних титулів: Паркер за версією WBO, Вордлі - WBA. Кожен із них міг би спокійно залишатися на місці і чекати: чекати, поки Олександр Усик сам їх вибере, або поки його позбавлять титулів, щоб потім поборотися за вакантні пояси.
Але обидва вирішили діяти, а не чекати, і визначити, хто з них стане головним претендентом. Їхній бій відбудеться цієї суботи на арені O2 в Лондоні.
"Обидва ми планували рухатися своїми шляхами, - каже 30-річний уродженець Іпсвіча Вордлі. - Але на кожному з напрямків ми зіткнулися з перешкодами - чи то з боку організацій, чи то з боку керівних органів, як завгодно це назви. І думаю, нам обом варто віддати належне за те, що ми сказали собі: "Знаєш що? Ми не будемо просто сидіти і чекати, поки все само вирішиться. Ми змусимо все рухатися, проб'ємося вперед, до передових позицій".
І знову - респект Паркеру. Адже він міг вибрати шлях легший. Він обов'язковий претендент по лінії WBO, він перший у списку на бій з Усиком. Він міг просто почекати, або взяти когось простішого - легкий проміжний бій, а потім зустрітися з Усиком у новому році. Але честь йому і хвала за те, що він вирішив випробувати себе, прийняти виклик, залишитися активним і знову вийти на серйозний бій".
Становище самого Вордлі схоже: він володіє тимчасовим титулом WBA і теж усвідомлює ризики.
"Я не з тих, хто сидітиме на місці та застоюватиметься, що б не відбувалося навколо, - каже Вордлі (19-0-1, 18 КО). - Я вважаю, завжди є інший шлях, інший кут зору, інша можливість. І саме про це ми говорили з командою: не стояти на місці. Якщо справи не йдуть так, як ми задумали, - як нам перебудуватися? Який наступний найкращий варіант? Яка наступна можливість? І в цьому випадку - це Джозеф Паркер".
"Думаю, можна з упевненістю сказати, що я ніколи не ухилявся від боїв, - каже Вордлі. - Я ніколи нікому не казав "ні". Ніколи не відхиляв поєдинок - незалежно від суперника, рівня чи етапу, на якому перебував. Я завжди прагнув більшого, завжди підштовхував себе вперед. Тож це просто ще один приклад того ж самого".