10. Джо Фрейзер - Дейв Зіглевич, Х'юстон (Техас), квітень 1969 року
Чому це був місматч:
Будучи андердогом із коефіцієнтом 10, Дейв Зіглевич мав ще менше шансів проти Джо Фрейзера, ніж, на думку букмекерів, матиме Джейк Пол у бою з Ентоні Джошуа. І на те були вагомі причини. Не входив у жодні рейтинги, мало кому відомий і за професією каменяр, Зіглевич мав у рекорді 28-1 кілька відносно помітних перемог, але їх було здобуто над бійцями на кшталт Віллі Бесманоффа та Біллі Деніелса, які на той момент давно пройшли пік форми.
Що сталося:
Зіглевич одразу пішов у розмін, за що й поплатився. Він двічі опинився в нокдауні після лівих хуків і був нокаутований уже через 96 секунд після початку бою.
9. Ріддік Боу - Майкл Доукс, Нью-Йорк, лютий 1993 року
Чому це був місматч:
Хоча послужний список колишнього чемпіона WBA Майкла Доукса може зробити його появу в цьому списку несподіваною, факт залишається фактом: на момент бою його кар'єра була практично зруйнована - і це розуміли всі, - коли його звели з Ріддіком Боу, новим королем важкої ваги та фаворитом із коефіцієнтом 1,05, в одному з найжорстокіших прикладів матчмейкінгу.
Що сталося:
Доукс виглядав ще гірше, ніж побоювалися. Його трималка зникла, рівновага практично була відсутня, і Боу влучав по ньому як хотів, поки побиття не було зупинено на позначці 2:19 першого раунду.
8. Флойд Паттерсон - Піт Радемахер, Сіетл (Вашингтон), серпень 1957 року
Чому це був місматч:
Незважаючи на олімпійське золото 1956 року, Радемахер був далеко не Тефіло Стівенсоном свого часу. Він переконав 22 заможних жителя Джорджії зібрати гонорар Флойду Паттерсону, і бій між чинним чемпіоном світу у важкій вазі та дебютантом був організований. Колишній чемпіон Джо Луїс назвав це "найгіршим місматчем в історії", а за даними United Press, у день бою ставки взагалі не приймалися - настільки безнадійним вважалося це протистояння.
Що сталося:
Радемахер показав характер, відправивши Паттерсона в нокдаун у другому раунді, але потім опинився під безперервним шквалом ударів. Сам він побував на настилі сім разів і був зупинений на позначці 2:57 шостого раунду.
7. Джордж Форман - Джиммі Елліс, Ріно (Невада), грудень 1991 року
Чому це був місматч:
Багато боїв Джорджа Формана в його камбеку кінця 80-х - початку 90-х можна назвати місматчами, але цей - проти безпорадного Джиммі Елліса - був одним із найгірших, тому що відбувся одразу після того, як Форман довів, що, як і раніше, належить до еліти, провівши конкурентний бій і програвши за очками чинному чемпіону світу Евандеру Холіфілду. Хоча Елліс виходив із цілком пристойним рекордом 16-0-1, гучних імен у ньому не було зовсім. У години перед боєм жодна букмекерська контора навіть не виставила коефіцієнти - і це говорить саме за себе.
Що сталося:
У першому раунді Форман неквапливо переслідував Елліса, ігноруючи благання тренера Анджело Данді: "Підніми руки, Джордж". У другому він по-справжньому розкрився. Оглушений Елліс, з повністю розбитим обличчям, отримав таке побиття, що після гонгу йому довелося зробити коло рингом, перш ніж він зумів знайти свій табурет. До третього раунду Форман уже помітно зменшив оберти - з побоювання буквально знести Еллісу ніс. На щастя, рефері Річард Стіл зупинив бій до того, як сталося найгірше.
6. Френк Бруно - Чак Гарднер, Канни (Франція), червень 1987 року
Чому це був місматч:
Тим, кому випало невдячне завдання видати цей фарс за гідний поєдинок, залишалося лише упирати на минуле Чака Гарднера: він колись бився з Ерні Шейверсом, Джоном Тейтом, Тоні Таккером і Тревором Бербіком. Проблема була в тому, що все це залишилося в далекому минулому, а з жодним із них Гарднер так і не побачив п'ятого раунду.
Що сталося:
Гарднер виглядав так, ніби його розбудили після спекотного післяобіднього божевільного сну, коли він вийшов у ринг: спітніла, лисіюча голова з клаптями сивого волосся і живіт, який відчайдушно намагається вирватися з трусів. Навіть британський коментатор Гаррі Карпентер, який тривалий час був головним шанувальником Френка Бруно, був приголомшений цією виставою, коли Гарднер звалився та був нокаутований за 55 секунд ударом, що ледве влучив у нього.
5. Майк Тайсон - Пітер Макнілі, Лас-Вегас (Невада), серпень 1995 року
Чому це був місматч:
Мабуть, більш зрозумілий матч, ніж Джошуа - Пол, якщо враховувати чотирирічний простій, після якого повертався Майк Тайсон. Але різниця в класі була очевидна задовго до того, як Пітер Макнілі вийшов у ринг. Справжній жертовний агнець.
Що сталося:
Макнілі - збожеволілий від нервового напруження - кинувся на Тайсона, щоб зав'язати короткий, але видовищний розмін. Зрозуміло, Тайсон вийшов із нього переможцем, і побиття закінчилося вже через 89 секунд.
4. Томмі Моррісон - Тім Томашек, Канзас-Сіті (Міссурі), серпень 1993 року
Чому це був місматч:
Тім Томашек, за його власними словами, "стояв у натовпі та пив пиво", коли його обрали як заміну Майку Вільямсу та несподівано випустили на бій за пояс WBO у важкій вазі проти Томмі Моррісона. Напередодні Вільямс почав натякати, що може знятися, організатори запанікували, і нікому не відомому Томашеку запропонували бути присутнім на арені на випадок, якщо це дійсно станеться. Шансів на перемогу йому не давали жодних.
Що сталося:
Томашек, вийшовши в трусах, які все ще "були в крові після мого останнього бою і не дуже приємно пахли", старався як міг, але в підсумку був методично побитий і закономірно програв у четвертому раунді.
3. Марк Гастіно - Тім Андерсон II, Оклахома-Сіті (Оклахома), грудень 1992 року
Чому це був місматч:
На папері цей реванш зовсім не виглядав місматчем. Тім Андерсон - колись дублер Дольфа Лундгрена в каскадерських сценах - уже створив якусь подобу сенсації, коли в червні 1992 року викрив Гастіно як самозванця, впевнено перебоксувавши його за очками за п'ять раундів. Обидва бійці працювали з одіозним промоутером Ріком Паркером, але той побачив у Гастіно, колишньому гравці "Нью-Йорк Джетс", фігуру, яка значно краще продається. Спроби Паркера вмовити Андерсона "лягти" в першому бою провалилися, і тому за сорок п'ять хвилин до початку реваншу важковаговику дали води з дивним смаком. До моменту виходу в ринг Андерсон насилу тримався на ногах і погано бачив. Так народилася фраза: "Якщо не можеш перемогти - отруї".
Що сталося:
Андерсон, лише тінь того бійця, який настільки переконливо переміг лише шість місяців тому, був нокаутований у шостому раунді і незабаром знепритомнів у роздягальні. О третій годині ночі його знайшов прибиральник і викликав швидку, тим самим врятувавши життя, вочевидь, отруєному Андерсону.
2. Тайсон Ф'юрі - Френсіс Нганну, Ер-Ріяд (Саудівська Аравія), жовтень 2023 року
Чому це був місматч:
Нганну, попри репутацію звіра у світі змішаних єдиноборств, на момент бою не провів жодного професійного поєдинку з боксу - принаймні санкціонованого. І все ж його звели з Тайсоном Ф'юрі, тодішнім непереможеним чемпіоном і загальновизнано найкращим важковаговиком світу, за плечима якого було все життя в боксі. Тому вивіска Нганну (0-0) проти Ф'юрі (33-0-1) була зустрінута глузуванням і до першого гонгу виглядала одним із найбільш кричущих місматчів в історії боксу.
Що сталося:
З величезним відривом найконкурентніший бій у цьому списку - тож, якщо Джейку Полу потрібен привід для оптимізму, це саме той поєдинок, який варто переглянути. Безформний і погано підготовлений Ф'юрі, якого по ходу бою ще й відправили на настил, так і не зміг пристосуватися до грубого, але енергійного суперника. Після 10 сумбурних раундів багато хто визнав, що африканця засудили.
1. Берт Купер - Джо Севідж, Нанаймо (Британська Колумбія, Канада), квітень 1994 року
Чому це був місматч:
Севідж, виходець з англійського Вест-Мідлендса, стверджував, що припинив свої "подвиги" на кулачній сцені - де, за його словами, мав рекорд 42-0 (42 КО) - лише тому, що йому... відірвали вухо. Вухо пришили назад - усе поки що звучить цілком правдоподібно - після чого він голосно заявив про свої бійцівські здібності та якимось чином домігся бою з Бертом Купером, екс-претендентом, який свого часу завдав пекельних проблем Евандеру Холіфілду та Майклу Муреру. Британець чесно зізнавався: попри те, що він справді був справжнім "тараном", йому жодного разу в житті не показували, як правильно бити. Усі його навички, попереджав він, були суто природними.
Що сталося:
Вийшовши в ринг, виглядаючи як помісь Джона Л. Саллівана і Гомера Сімпсона, пузатий Севідж одразу кинувся на Купера. Той, який до цього моменту вже давно пройшов свій пік, з легкістю відбивав усі удари за допомогою захисту "хрестом", а потім приклав Севіджа лівим хуком, відправивши його на настил менш ніж через хвилину після початку бою. Севідж піднявся і, закликавши на допомогу внутрішнього хулігана, знову почав розмахувати руками. Купер вибрав момент, щоб покласти край цьому абсолютно безглуздому фарсу, цього разу правою, і відправив Севіджа в глибокий нокаут.